Досить швидко я зловиви машину з варшавським номером, але водії їхали лише до Торуня. Висадили нас на трасі на Варшаву. Стопилось щось дуже зле до того ж вечоріло. В Норвегію я взяв пачку кураги куплену в Україні. Ну чому я не викинув її як і сало по приїзду в Польщу? Сало моє доречі витягнув з смітника якийсь бомж. Ту курагу я з'їв на травичці в Бидгощі, а зараз мій живіт почав дико боліти. Я сходив в туалет в кущики і ніби помогло. Через деякий час застопили файного Ленд Ровера, але як для Польщі то стоп був дуже поганим. На файних шкіряних кріслах їхали майже до Варшави, а мені було не добре бо то наче мені в дупу труби провели і там завод був. Ледве я витримав дорогу. По приїзду в Łomianki зайшов в магазин "Маґда" і там випорожнився вдруге. Напився води і ми сіли в автобус до Млочін. Зайцем проїхати не вдалося. Згодом добралися до Праги і попивши чаю виключились.
На наступний день я вирішив стопити до Львова. Вже чув не раз що сполучення Варшава-Львів через Люблін чудове, але ще ні разу тут не їхав стопом, тільки на автобусі. Довго вибирався з Варшави бо згаяв багато часу на автобуси, які в неділю досить рідко ходять. Коли ж вибрався на потрібне місце довго чекати не прийшлось. Мене підібрала пані Йоанна. Вона розпитувала мене про політику в Україні, а потім виявилося, що вона працює депутатом в Сеймі і була міністром туризму і спорту два роки. Дуже чудова людина як на мене. Сама стопила коли вчилася, в студентські роки також брала участь в вуличному театрі, тільки пускала з рота вогонь. Її син - драмер гурту Mel Tripson зараз вирушив стопом в Іспанію і тому вона допомагає всім мандрівникам. Пані Йоанна багато чого мені розказала про Польщу, але найбільше мені сподобалось в ній те, що вона не їздить на дорогому Мерседесі, допомагає інвалідам, підбирає всіх подорожніх і живе в Люліні, в тому місті в якому її вибрали як депутата, а в Варшаву їздить тільки роботу (хоча вона сама народилась під Варшавою). Нам би таких політиків. По дорозі перед нами їхало авто з українським номером і коли воно звернуло на заправку пані Йоанна заїхала за ним. Водій виявився з Ужгорода і тому їхав аж на Краків і аж потім в Україну, себто обіцяв мене завезти в Україну аж вночі. Мене це не влаштовувало, тому я попрямував до Любліна з пані Йоанною. Згодом мене підвіз ще один екс-стопер до виїзду з Любліну де за деякий час мене підібрав цікавий чоловік з Замосці (Замостя). Він сказав, що я дуже багато чого втрачу якщо просто проїду крізь Замосць, адже це місто ще називають Падуя півночі і воно неймовірно красиве і туристичне. Саме тому я погодився його відвідати і він мене висадив в центрі міста. Центрі міста дійсно такий неймовірний. На давніх планах місто нагадує Жовкву. Збереглося два бастіони з мурами, що їх об'єднують. Тепер настав момент, коли я відвідав усі чотири центри міст в Польщі, які занесені в спадщину ЮНЕСКО (Краків, Варшава, Торунь і Замосць). Щодо Варшави то я досі не розумію чому це так, а от Краків, Торунь і Замосць тут стоять заслужено. У Замосці крім замкових мурів збереглася неймовірна площа Ринок розміром 100х100 метрів на якій немає жодної споруди. Також ці чудові будинки з галереями кругом дійсно одразу ж несуть в собі щось італійське і нетипове як для польських міст. Справжнє місто Ренесансу і дуже нагадує мені Жовкву.
